(no subject)

Thursday, March 13th, 2014 01:58 pm
svitlyk: (Default)
Звалюють з ніг безкінечні потоки брехні, абсурду і злоби, і ще більше потрясає те, що тисячі, мільйони людей вірять в цю брехню, навіть не намагаючись увімкнути здоровий глузд і елементарну людяність.
Бо ти посмів протистояти злу, не захотів більше впрягатися в ярмо, посмів любити свою країну, посмів заявити, що ти Є! І за це тебе треба знищити.
І воно все поширюється, переливається всіма можливими і неможливими барвами, обростає гидкими деталями, а ти не можеш дати тому ради. Бо що можна цьому протиставити - тільки правду, а коли вона тоне в цьому брудному і липкому потоці, ти лишаєшся беззбройним, бо іншої правди в тебе нема...
________________

Сбивают с ног бесконечные потоки лжи, абсурда и злобы, и еще больше потрясает то, что тысячи, миллионы людей верят в эту ложь, даже не пытаясь включить здравый смысл и элементарную человечность.
Ведь ты посмел противостоять злу, не захотел больше впрягаться в ярмо, посмел любить свою страну, посмел заявить, что ты ЕСТЬ! И за это тебя нужно уничтожить.
И оно все ширится, переливается всеми возможными и невозможными красками, обрастает мерзкими деталями, а ты не можешь с этим справиться. Ведь что можно этому противопоставить - только правду, а когда она тонет в этом грязном и липком потоке, ты остаешься безоружным, потому что другой правды у тебя нет...


svitlyk: (Default)
Минулого тижня приїхала зі Львова з чудовими настроєм, книжками, листівками і... грипом.
Всі подальші плани, справи і дедлайни стали раптом такими мікроскопічними, а я отримала омріяну можливість виспатися :)
грипозно-ностальгійне )
svitlyk: (Default)
 
Така пора безподобна зараз...
Давно не відчуваю тієї межі, коли закінчується літо і починається осінь, її просто не існує. Лише прохолодні вечори і втомлене, набагато лагідніше сонце нагадують про переміни. Це щось "між", невловиме і щемке.
Ліс тепер розкішний. Насичений такий, казковий просто. А які кольори...

Фото з недавньої грибної вилазки.
Погуляти зі мною )


Summertime...

Monday, August 8th, 2011 01:02 am
svitlyk: (Default)


Це літо для мене таки справді - літо.
Останні кілька років ця пора якось стрімко проносилася повз мене або спливала, як в тумані.
Аж ось воно. Таке чудове, насичене і пахуче. І в усій повноті відчуваєш це, коли воно вже достигло, як соковитий плід, прогрілося, зарум"янилося і скоро-скоро зірветься і покотиться... в осінь.
Але не шкода зовсім. Немає того, як у дитинстві, щемкого жалю, що ось уже серпень, літо минає. Просто живеш у ньому, вдихаєш на повні груди і насолоджуєшся...
трошки мого літа )

Фініш

Saturday, June 18th, 2011 02:26 am
svitlyk: (Default)
Таке дивне відчуття, коли щось довго-довго робиш, практично живеш цим, і тут раз - і все, кінець. З одного боку - ура і супер! Робота завершена, результат перед очима, почуття виконаного обов"язку і часом подив  "невже я це зробила?" :) А з іншого - абсолютне спустошення і такий стан, коли не знаєш куди себе подіти і за що братися.
Попереду ще багато нового і цікавого, але на оце зараз і тепер - крапка.

Спустошена, розгублена і щаслива йду відсипатися:))

Солодких снів і вам!:)

Про дива

Saturday, February 26th, 2011 09:33 pm
svitlyk: (Default)
Дива інколи трапляються не зовсім так, як звикаєш про це думати. Без іскрометних спецефектів, а так звично ніби, теплом по серцю...  І можна би було все сприйняти як належне, якби не вервечка таких бажаних і таких потрібних саме в цей момент випадковостей, які трапляються ну вже якось зовсім невипадково часто, у відповідь на твої молитви...
Диво - коли страшний діагноз, до якого схиляються лікарі і який всі бояться озвучити і називають лише "оте погане", не підтверджується.
Диво - коли після хвороби, яка тягнеться не один рік, після постійного лежання в ліжку і страшенного виснаження  близька тобі людина просто ходить по хаті, поливає квіти на підвіконні і заварює для тебе чай...
Диво - якщо досі всі діалоги зводилися тільки до "як ти себе почуваєш?", "яка температура?", "який тиск?", а тут ти ловиш себе на думці, що ось уже хвилин 20 розмови про щось легке і безтурботне, і не біля ліжка, а просто за кухонним столом...
Бог відповідає на молитви. Дива виявляються ближче, ніж собі думаєш. І відчуваєш шалену вдячність за такі дрібниці, за які раніше і не подумав би дякувати.

Бережіть себе і своїх близьких.
svitlyk: (Default)
Чудовий фільм.
Зворушливий і сумний до сліз, неймовірно ніжний і світлий.
Світ завжди з жалем ставиться до дітей, котрі намагаються швидко подорослішати і з поблажливістю чи осудом до дорослих, які надто затрималися в дитинстві. Бо на все свій час. Але все-таки ця внутрішня дитина, яка пробивається крізь розсудливість, серйозність і тьму надуманих і крихких цінностей здОрово допомагає жити і змушує подивитися на світ по-іншому. Не через рожеві окуляри (хоча й це часом не зайве), а просто без ускладнень...І таки варто частіше давати їй право голосу.
Це я так... Як нагадування для себе:)
svitlyk: (пуанти)
 

...шурхіт пера, засохлі між сторінками пелюстки, локони, перев'язані стрічкою - на пам'ять,  сховані від сторонніх очей в потаємній скриньці і глибоко в серці, напарфумлені сторінки і до болю знайомий почерк... Подумалося :  чи кожен з нас сьогодні впізнає почерк близьких  людей?...

(no subject)

Thursday, June 19th, 2008 01:01 pm
svitlyk: (чорно-полосаті)
***
Кричати в безвість,
Голос на обривки,
Зніміти кригою у піднебінні,
Та випросити в неба крила...

© Svitlyk
svitlyk: (пуанти)
А небо пахне кислим молоком...
І птахи в ньому чи то літають, чи то плавають... І як я раніше не помічала?
А життя довге таке... Як три крапки.
Хоча...
Їх же всього три... Як три бажання.
А в бажаннях слід бути обрежними. Не можна занадто сильно хотіти чогось, і жити також, і любити, і...
А любов - то зіпсована ложкою дьогтю бочка меду...Тільки чомусь помічаєш це аж, коли доберешся до самого дна тієї бочки.
Пізнавши...
А пізнання - це і мед, і дьоготь, і ціле море крапок, висипаних на листок чистого білого паперу.
Такого білого, як молоко, що пахне небом...

© Svitlyk
svitlyk: (дощові)
 "Микеланджело ни разу в жизни не видел ангелов, поэтому он не знал, как их рисовать. Еще затруднительнее было решить, как изображать крылья: никто не мог ему сказать, были ли они из плоти и крови или из какого-то прозрачного, просвечивающего материала, вроде тех тканей, что изготовляют шерстяной или шелковый цехи.

Враження

Friday, April 11th, 2008 11:48 pm
svitlyk: (Default)
В мене сьогодні був надзвичайно гарний день :)
Нарешті потрапили в ліс! Це було просто якоюсь нав'язливою ідеєю останнім часом. Яка ж там краса! Дихається на повні груди весною і щастям...Розцвіло якось все водночас, навіть те, що взагалі-то пізніше зазвичай цвіте...
Страшенно втомлена, але дуже щаслива  - настрій просто зашкалює :)

От мої "трофеї" :

Зміни

Monday, April 7th, 2008 10:43 pm
svitlyk: (Default)
От, захотілося перефарбувати свій ЖЖ :)
Звісно, колишній його вигляд мені дуже подобався, може, навіть більше мені підходив, але...Але захотілося світла і простору :) Щоб нічого не відволікало і не тиснуло на мізки, одні думки, одна душа...
Може то не настільки вже й важливо, але ж - весна, душа бажає змін, все починається з маленького :)
Якби ж лише в житті можна було отак "перефарбувати" якусь його сторінку... Я б багато зараз "розбілила"...

Квітень

Tuesday, April 1st, 2008 12:22 pm
svitlyk: (Default)
Нарешті квітень... Для мене - найвесняніший і найрадісніший місяць. Хоча й не скажеш - дощ лиє від ранку, настрій такий сомнамбулічний, хочеться закутатися в щось тепле і проспати весь день...Або кілька днів, аж поки сонце не розбудить...
Інколи здається, що я така, яка є, бо народилася в квітні... Вийшло таке собі дитя-переросток з сумними очима і серйозними думками, яке оточує себе ангелами, квітами і кольорами, і колекціонує свічки (світло!), нитки і намисто)))...

Весна

Saturday, March 29th, 2008 12:01 pm
svitlyk: (Default)
Невже справді нарешті весна!.. Розтеплилося, душу прогріло до останньої краплинки... Хочеться чогось нового, хочеться витворити щось, хочеться всміхатися кожному перехожому, хочеться обсадити всі підвіконня квітами і потім тонути в їх цвіті, хочеться жити!..
І ще хочеться посадити тут ОЦЕ, то нічого, що воно народилося ще минулого літа, нехай тепер росте тут ) - моє Синє Дерево :


 



побачити )
svitlyk: (Default)
Грипозна примара нарешті знайшла і мене. Блудила собі навколо, косила в своє задоволення всіх кругом, ото добралася до мого горла... Як завжди, вчасно! )))
 Але ж то треба - коли несила поворухнутися, та-акий креатив розпирає, хочеться і те, і се, і гори перевернути... І де ж воно було раніше?
Хоча то корисно - зупинитися після щоденної гонитви, позбирати докупи своїх мух, поскладати в голові думки.
...щоб  потім виродити отаке?... Певно, я ще не зовсім їх позбирала...:)
От... )

July 2014

S M T W T F S
   12345
6 789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Expand Cut Tags

No cut tags