***

Friday, March 9th, 2012 01:16 am
svitlyk: (Default)
Акварельно розтікаюся на плями,
Паперово рвуся на шматки...
Днів зіжмаканих брудні чорновики
Шурхотять тривожно за ногами.

З нами, з тими чорно-білими й смішними,
Відболіла буря запитань.
Хтось накреслив через серце грань,
Хтось завмер в польоті через зими.

Сверлить скроні в'їдливе мовчання,
Зажувало, ніби плівку, час.
В цій весні давно немає нас.
Звичка: шлю листи "до запитання"...

©Svitlyk

(no subject)

Wednesday, December 21st, 2011 10:02 am
svitlyk: (Default)
***
До третіх півнів...
Слухати тишу,
не вмикаючи світла,
навпомацьки,
навшпиньки
шукати вихід
з цієї загуслої ночі...
Лиши мені свій час -
хай цокає в долонях -
лю-блю, лю... Блюз старих платівок
на сонних скронях.
І ностальгійний надрив
рОкових балад...
Лиши...
І чашку кави на світанку -
нехай неповну,
нехай холодної -
твоєї...
В кавовій гущі мутного передрання
виглядатиму тебе...
І рватиму час
на клаптики,
збираючи з них вірші...

©Svitlyk

***

Sunday, March 6th, 2011 08:30 pm
svitlyk: (Default)
Прокотилася по небу намистина -
Місяць вповні -
Лик безкровний
Мружить очі, кривить губи зло й причинно...

Срібно лиє, скупо стелить мутні плеса
Чорних мантій...
Хіромантить,
По долонях і по снах...Ах...Відколесить...

Відпацьорить небокрай на сто-стожари,
Відпророчить,
Завтра зночі
Знов сплете безсонні пута... Нам на кару...

©Svitlyk




***

Monday, October 11th, 2010 09:14 pm
svitlyk: (Default)
Сьогодні я - тремтливий шепіт перел,
Щоку твою обпікши, на вустах спочину...
Волого терпну сутністю своєю
В відлунні осені, що котиться по шибах...
Сьогодні ти - мій втрачений притулок,
Моя жага, обітниця і влада.
Благословляю сіру млу осінню,
Бо в ній іще тепліші твої руки...
Дарма, що дощ шматує день на краплі,
І світ крізь вікна тиснеться в кімнату.
А ми собі будуєм власну тишу,
Так боязко, самими лиш вустами...
У ній надривно розплітаєм подих
Один на двох, як і одну молитву
За це "сьогодні" - найдорожчу втіху,
Бо в ньому ми такі лише сьогодні...

©Svitlyk


***

Monday, September 27th, 2010 02:25 pm
svitlyk: (Default)
Хворію.
А за вікном така фантастична осінь... Еххх...

* * *
Нашаруванням стоптаних шляхів
І шарудінням-болем жовтолисту
Блукає світло по старому місту,
Тривожить мрії вицвілих дахів.

Влітає різзю у прийдешні сни,
Шука притулку на моїх долонях…
Це світло – гіркота чужих полонів,
Чужа відплата мертвої вини.

Гіркий полин і перегуслий мед
Влились у суміш листя, мрій і болю,
А осінь вії мастить каніфоллю
Й освячує мінором кожен злет.

Зітліла пристрасть в прядиві думок
Фальцетом божевільно тягне соло.
Юродива печаль, молитва гола
Заводять світло в блуд чужих казок…

©Svitlyk

.

***

Friday, September 24th, 2010 11:06 pm
svitlyk: (Default)
Ділити сутінки навпіл губами,
І в них до крові на пальцях блукати...
Я знаю, як цей дурман пролистати,
Не знаю, як потім не снити дурманом.
Я знаю, як серце - квиління птиці,
Не знаю,чи варто за сльози - ґрати...
Дозволь мені любити і плакати,
І деколи ще - робити дурниці.

© Svitlyk

(no subject)

Saturday, June 6th, 2009 11:41 am
svitlyk: (Default)
Мене не було там,
Де весни ткали вітер,
Так надзвичайно схожий
На клавіші роялю.
Серед мінорних гам
Спадали інші квіти
На захололе ложе,
Застелене печаллю.
Мене не було там,
Де ніч моє імення
Таким знайомим голосом
Надривно закликала.
То серед інших драм
Вросло моє натхнення
Ламким і хворим колосом
В свідомість меду й жала.
То не моє тепло
В чужих руках воскресло.
Моє ж - спалити може
Тонку облуду жалю...
Мене там не було,
Де вітер ткали весни,
Так надзвичайно схожий
На клавіші роялю...

© Svitlyk

.

(no subject)

Friday, March 20th, 2009 01:16 pm
svitlyk: (пачка)
Білий слід,
Рожеві лапки,
В вухах - Стінг
І ноги в тапках.
Сніг по серцю
Бродить нишком
Млосним
Муркотанням кішки...
У душі
Наводить лад
Цей зефірний
Снігопад...
Серце снить
Безпечним раєм,
Забуває...Засинає...
:)

© Svitlyk

***

Wednesday, March 18th, 2009 06:59 pm
svitlyk: (пачка)
Уламок місяця,
Як тріснуте дзеркало,
Зловісно крадеться
По моїх вікнах...
Забобони...
Жену від себе
Щонайдрібніші,
Щонайлипкіші
Осколки тривоги...
Сную молитву...
Павутину...
Із ранку в ранок,
Ніч оминувши,
Обману годинник...
Чи себе?
Зачерпну в долоні
Солоне срібло -
Місяць відбився
В тремтячій гладі
Сльози...
І пропав,
Розчинився
З останнім ударом
Годинника...
Чи серця?
Дожила до ранку...

© Svitlyk

Ковила

Sunday, January 25th, 2009 01:14 pm
svitlyk: (пачка)
Ковила - моє тіло, і думки - ковила...
Синім вітром затерте все зболене,
Розпростерлось навзнак, відіскрилось дотла
Все роз`ятрене й кров`ю замолене. 


В скронях, ніби вітри поселились навік,
Зим баладами перепоясані,
Щось волинять тягуче в куточках повік,
І танцюють на серці паяцами. 


Поросло ковилою все спрагле тепла,
В гіпнотично-сланкому мереживі
Гріюсь серцем не я вже - м`яка ковила -
Крила, ніби в гарячці, вилежую... 
.

© Svitlyk
svitlyk: (Default)
Бездонний морок.
Білосніжна кома.
Заплило тіло
В сіті.
Прекрасний ворог -
Панна Белла Донна-
Дитячий страх,
Крилатий змах,
Зітхання-ах
Між квітів.
Спалила губи
Гірко і солоно
Цей біль-оскома
В мені тепер,
Я-беладонна,
Згуба.
Тепер я вдома.
Втому
Долаю невагомо,
Магічно.
Вічно?
Ніч...

©Svitlyk



.

(no subject)

Thursday, September 11th, 2008 08:14 pm
svitlyk: (чорно-полосаті)
Це місто – привид, це оселя вітру,
Що вештається серед кам'яниць...
Гніздо предвічних галасливих птиць
І сірий колір на чиюсь палітру...

В густу імлу влилося вічне й тлінне,
Зловісно чисте й ангельськи брудне...
Між каменю, де й небо кам'яне
Постійно руки натикаються на стіни...

Це місто-втеча від самого себе,
У лабіринтах, в попелі доріг.
Фальшиві перли біля твоїх ніг
І щирі сльози кам'яного неба...

У протиріччях перетворень лева
Єднання тіл з архаїкою душ
Святиню зводить з бруду... Не поруш
Цей міф про місто... Львів, віват! Forever!

© Svitlyk

.

(no subject)

Wednesday, July 23rd, 2008 02:35 pm
svitlyk: (бульки)
Розкажи мені казку,
Як джерела напоюють небо,
В снах задуманих гір
Покажи мені стежку в свій рай.
Хай чигає чугайстром
Цілий світ - мені світу не треба,
Ніжна нявка в мені -
ти не бійся, лиш руку подай.
Розстели мені трави
І розкидай по небу лілеї,
В їхню купіль впусти
Писанковеє сонце-райце...
Ми народим любов
Від любові і житимем нею -
Розкажи мені казку...
Розкажи. Зі щасливим кінцем.


© Svitlyk

(no subject)

Thursday, July 3rd, 2008 10:39 am
svitlyk: (пуанти)
***

Воно розплакалось лукаво і дитинно,
Розмурзало по обрію зефір -
Бездонне небо, вкинуте в ефір -
Ванільна тінь смертельно-безневинна...
Мотив вініловий запруджено водою,
І спокій мій вода взяла з собою...


© Svitlyk

(no subject)

Thursday, May 15th, 2008 09:52 pm
svitlyk: (чорно-полосаті)
***
Древньою дримбою
Стогне,
Дратуючи тишу віків,
І проти шерсті розчісує
Горби наїжачені
В верховітті смерек припнутий
Вітер...
Несамовито.
Не сам -
Звите
Там гніздо моє...
Там, де вершини-храми Чорногори,
Чорні гори,
Чорні?
То Вічність пройшлась по них
Попелом часу.
Західні вітри -
Срібнокопите,
Буйноголове
Військо її,
Стара Чорногора -
Дитя її,
Землею викохане...
І я - приблудна пташка -
Оселилась в її долонях,
Вітер приручивши...
.


***
Громовиць величні птиці,
Промовляють-заговорюють
Струни боєм,
Пробивають градобоєм,
Сиплють зорями
Семигранними,
Срібні гранули
В душу канули...
Семизначно руни в'яжуть,
Чи покажуть
Шлях стрімкий в небесній прірві?..
Вирви,
З вуст моїх зітхання вирви,
Переляк - з зіниць...
Крик тих птиць,
Сім їх,
Сім'ям
Проросте
У мені.
Ночі, дні -
Стане все таке просте -
Час німий
І ми...

.
© Svitlyk

.
svitlyk: (пуанти)
 .                                                  
***
Кутик вправо - кутик вліво -
Не порань - воно вразливе...
Лід - багаття...
Чи розпуття,
Чи розп`яття,
Чи розірване на клапті
Паперово-несміливе
Мрій латаття...
В спокій босими ногами,
Заповідними шляхами,
Снами-плесами,
Безіменними,
Безтілесими...
Там, де весни безсоромно
Світ розкреслили,
Серця мого орігамі -
Бався - весело ж...



***
Я люблю жовті калюжниці,
Ти їм не віриш.
Небо розгублено мружиться,
Знов під ногами калюжиться.
Латаю діри...

Любиш в мій сум заплітати
Біле латаття -
Лицар в прострелених латах...
Є важливіше заняття -
Серце латати...



***
Перепливти б цю ніч,
Тебе б перепливти,
У сутінках твоїх
Хоч раз не потонути,
Мелодії в пітьмі
Тремтливим рітенуто
Завмерти тихо так
Й по лезу світла йти...

Пререпливти б цей жар,
Душі б не обпекти,
Росою з губ зійти,
Собі себе вернути,
Навчитись дихать знов
З обійм тебе-отрути...
Та сила моя в снах,
А сни мої - то ти.     

Перепливти б цю ніч...

© Svitlyk

***

Wednesday, April 9th, 2008 12:23 pm
svitlyk: (пуанти)
Клубочком тепла забиваюся в твої обійми,
Ридаю чи наспіх плету усілякі дурниці,
Ти кажеш, що я кошеня із очима лисиці
Й щоразу виловлюєш в них щось смішне і дитинне...

Я трощу дзеркала, я плутаю нитки і шпиці...
І бавлюсь сльозами, нанизавши їх поміж скельця,
Із фото видряпую клаптики власного серця,
Бо я ж кошеня із очима старої лисиці...

Я рву сторінки, котрі боляче вкотре читати,
Складаю казки і вірші, коли знову не спиться -
Дивацьке створіння з ходою сіамської киці,
Зачаєна хижість із вибриками кошеняти...

 © Svitlyk

Невагоме

Monday, April 7th, 2008 11:30 pm
svitlyk: (Default)
Три тіні в білій каламуті
Сховзнули в ночі із долоні,
Сплили в липкий туман безсоння,
Туман із ароматом рути...
Одна - тривожний блиск зорі -
Твоє послання неспокою...
В нім щось таке близьке до болю,
Щось від де Сент-Екзюпері...
Одна - малятко безіменне.
То кароокий херувим
З мого плеча. З біди і зим
Він приведе тебе до мене...
Одна - моя...По підвіконню
Шукає твій забутий слід,
Й шукати буде поки світ,
Й благословлятиме безсоння...
Три тіні - пил старої книжки
Змахну, розвію, як печаль...
А з твого правого плеча
Маленьке щастя звісить ніжки...

© Svitlyk
svitlyk: (Default)
Ні тебе, ні мене, тільки роси...
Тільки хмари і зорі, і він -
Вічний промінь, що в серце приносить
Кришталю павутинного дзвін...
Ні тебе, ні мене...Тільки ангел...
Ніжний ангел з пелюсток шафрану,
Він зігріє замерзлий пагін...
Він загоїть криваву рану...
Дотик-подих гірською луною
Пропливе над твоїм чолом,
Ти побачиш тоді зі мною
Однаковий шафрановий сон...
Подих-шепіт...Вологі квіти
Заколисують небеса...
Хмари - роси...І роси - літа...
Ми з тобою - також роса...

© Svitlyk

(no subject)

Thursday, March 13th, 2008 01:52 pm
svitlyk: (Default)
***
Ти пілігрим далекий і німий,
В мені твій біль, в мені твоя спокута...
Ти весь в мені, даремно, що не мій,
Я цвіт непевний - світло і цикута...
Живу твій день і бачу твої сни,
Твої листи, написані нікому...
Я - той твій шлях, який веде додому
І вранішнє "спаси і сохрани"...
Хай втратиш світ і знайдеш забуття,
Хай в`яне ніч в оселі перелітних,
Я буду в тобі там, на грані світла,
Твоїм сльозам і мріям дам життя...
Я буду в злих завіях мертвих зим,
І в тихих ранках, митях-незабудках.
Ввійду в твій день вагітна твоїм смутком...
Мій древній друг, мій грішний пілігрим...

©Svitlyk

July 2014

S M T W T F S
   12345
6 789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Expand Cut Tags

No cut tags