(no subject)

Thursday, May 22nd, 2014 08:55 pm
svitlyk: (Default)
10296738_405719659569662_561029087_n

Зараз для мене час тиші, сонця, порпання в садку і облаштування житла.
Життя раптом дійшло до тієї точки напруги, коли просто фізично необхідно зупинитися, і навіть десь трохи самоізолюватися.
Для зв'язку зі світом поки достатньо телефону (зрідка) і інстаграму (ідеальний формат для миттєвих вражень і простих щоденних замальовок)
Потрошки повертатимусь.
Все так само багато малюю.

svitlyk: (Default)
Минулого тижня приїхала зі Львова з чудовими настроєм, книжками, листівками і... грипом.
Всі подальші плани, справи і дедлайни стали раптом такими мікроскопічними, а я отримала омріяну можливість виспатися :)
грипозно-ностальгійне )

Наших 5 :)

Tuesday, October 16th, 2012 02:09 pm
svitlyk: (Default)

Минулі вихідні були особливо теплими. І це далеко не про погоду :)
Нашому маленькому сімейству - 5. Всього лише і цілих аж! :)))
більше  )


Родинне

Wednesday, September 26th, 2012 09:36 pm
svitlyk: (Default)
Безимени-2
Ідея з ФБ, дуже мені сподобалася. Взагалі маю трепетне ставлення до старих родинних фотографій
Побавилася і собі під кавування)
Жінки моєї сім'ї в чотирьох поколіннях )


svitlyk: (Default)
Рятуюсь від хандри
Запитаннячка від [livejournal.com profile] xpywuk

1) дерева чи квіти?
Задумалась:)
Я дуже люблю квіти - радість, колір, настрій, але це таке трохи швидкоплинне і легковажне.
Дерева в мене викликають якийсь трепет. Це дитячі спогади - старі розлогі яблуні і густа алича, в якій ми "вили гнізда" малими:). Це ліс, що пахне хвоєю і дає сили. Це сріблястий іній і вранішній туман на кронах, які видно з вікна мого дому, біло-рожева пахуча піна навесні, пташки, що будять на світанку і всі відтінки осені.
Тож таки дерева.+ ще 4 )

Фініш

Saturday, June 18th, 2011 02:26 am
svitlyk: (Default)
Таке дивне відчуття, коли щось довго-довго робиш, практично живеш цим, і тут раз - і все, кінець. З одного боку - ура і супер! Робота завершена, результат перед очима, почуття виконаного обов"язку і часом подив  "невже я це зробила?" :) А з іншого - абсолютне спустошення і такий стан, коли не знаєш куди себе подіти і за що братися.
Попереду ще багато нового і цікавого, але на оце зараз і тепер - крапка.

Спустошена, розгублена і щаслива йду відсипатися:))

Солодких снів і вам!:)
svitlyk: (Default)

Щоб трошки відволіктися покажу вам своє чергове рукоприкладство:)
Ага,  повальне захоплення скрапбукінгом мене теж не обминуло:)))
Хоча я тут аж ніяк не спец, і напевно існує тьма-тьмуща правил, принципів і всяких премудростей,  я ж все робила на власне відчуття і з величезним натхненням.
До того ж був привід - ще восени дорогому татусеві стукнуло... а, неважливо скільки... ювілей, одним словом:) В подарунок ще тоді зробився фотоальбом. 
От, тільки тепер дійшли руки похвалитися.  Дуууууже багато фоток ) 

Про дива

Saturday, February 26th, 2011 09:33 pm
svitlyk: (Default)
Дива інколи трапляються не зовсім так, як звикаєш про це думати. Без іскрометних спецефектів, а так звично ніби, теплом по серцю...  І можна би було все сприйняти як належне, якби не вервечка таких бажаних і таких потрібних саме в цей момент випадковостей, які трапляються ну вже якось зовсім невипадково часто, у відповідь на твої молитви...
Диво - коли страшний діагноз, до якого схиляються лікарі і який всі бояться озвучити і називають лише "оте погане", не підтверджується.
Диво - коли після хвороби, яка тягнеться не один рік, після постійного лежання в ліжку і страшенного виснаження  близька тобі людина просто ходить по хаті, поливає квіти на підвіконні і заварює для тебе чай...
Диво - якщо досі всі діалоги зводилися тільки до "як ти себе почуваєш?", "яка температура?", "який тиск?", а тут ти ловиш себе на думці, що ось уже хвилин 20 розмови про щось легке і безтурботне, і не біля ліжка, а просто за кухонним столом...
Бог відповідає на молитви. Дива виявляються ближче, ніж собі думаєш. І відчуваєш шалену вдячність за такі дрібниці, за які раніше і не подумав би дякувати.

Бережіть себе і своїх близьких.
svitlyk: (Default)
Зараз така пора, коли буквально-таки в повітрі висить щось дзвінке і ностальгійне... Навіть не можу пояснити достеменно що:)
От якраз в цей відрізок осені, коли на землю падають тумани, а дерева починають ставати жовтими-жовтими, в мені прокидається якесь дивне відчуття очікування ЧОГОСЬ - перемін, руху - не знаю... І прямо якась буря здіймається всередині. Щороку одне і те ж.
Ці тумани і жовте листя на мене діють точно так, як на героїню "Шоколаду" північний вітер. Хочеть зірватися з місця і йти, їхати, летіти... Кудись в ліси, в гори, в саме серце такої осені...
svitlyk: (Default)
Впіймала флешмобчик від  [livejournal.com profile] zorianazhyvka :)

Отже:

Люблю... )
svitlyk: (Default)

Купа всякого, не надто приємного, навалилося останнім часом, реал затягує не найкращою своєю стороною. Дуже бракує чогось хорошого, світлого і позитивного, чогось такого для "підзарядки" (ну, або принаймні просто виспатися:), бо чесно кажучи просто спадаю з сил, робота валиться з рук і взагалі...
Шукаю...
_________________________________________________
Я частентко забігаю в дитячі книгарні. Інколи  просто "на подивитися",  релаксую я так :) Часом з величезним захопленням скуповую красиві дитячі книжки. В міру можливостей, звичайно. Деякими поповнюю прогалини у своїй старій бібліотечці - для нащадків так би мовити. Але було б лукавством говорити, що все, що я купую - це для майбутніх дітей чи ще якоїсь благородної мети:) Бо варто на полиці в книгарні побачити щось таке барвисте і "смачненьке", як тут же настає такий стан, як в дитинстві в іграшковому магазині при вигляді гарної ляльки - ХОЧУ!!! І все тут :)
_________________________________________________
Ще навесні в подарунок від рідних отримала книжечку, на яку я облизувалася, як кіт на сметану, вже дуже давно і безнадійно. Ну, скарб просто, а не книжка.  Не знаю, як хто, а я просто тану від отаких колажних ілюстрацій, а ще якщо там ховається купа різних папірчиків-секретиків-записочок і можна все помацати і всюди позаглядувати - я остаточно впадаю в дитинство:) Наша прррррєєєєєлєєєєєсссссть...(с) :)
А ще дуже хочеться щось таке сотворити самій. Але поки що просто надихаюся і розраджую серце.
Заодно ділюся натхненням.
Фото - трошки моїх, а  трошки назбираних по інтернетрях.
Fairyopolis: A Flower Fairies Journal by Cicely Mary Barker Fairyopolis: A Flower Fairies Journal by Cicely Mary Barker )




Про польоти :)

Wednesday, May 19th, 2010 09:22 pm
svitlyk: (Default)
Оце щойно в Тані fish-ua прочитала про польоти вві сні... І от нагадалася. Зауважила собі якісь дивні метаморфози з власними сновидіннями:)  Колись літати було приємно, легко, але обов"язково з розбігу:) Хоча інколи не вдавалося, бо коли розбігалася - виявлялося, що біжу на місці, точніше намагаюся бігти, а ноги-руки якісь свинцеві, і відірватися від землі неможливо. Часом падала, але то таке:)
Потім довго не літалося... Думала, що це привілей дитинства:)
А от останнім часом знову, але політ вві сні викликає якісь неприємні мурашки в шлунку і дикий холодний страх (все це там же вві сні):), це нагадує скоріше стрибки на батуті в якусь невимовну висоту , точніше один такий гігантський стрибок з обов"язковим стрімким падінням...брррр...боляче:) і зразу ж прокидаюся. От.

(no subject)

Friday, October 9th, 2009 03:38 pm
svitlyk: (Default)
Снилися туманні і в той же час залиті сонцем поля, обійми і фізаліс... і ще якісь обривки дитинства, плюс трохи чарів...
Осінь...

July 2014

S M T W T F S
   12345
6 789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Expand Cut Tags

No cut tags