svitlyk: (Default)
0
Ілюстрації до віршиків у журнал "Зернятко" за вересень 2013р.
Порозглядати )
svitlyk: (Default)

Знову малювалося для "Маминого сонечка" від 2 до 5, до казочки в 21 номер.
Пастельні і кольорові олівці, папір.

порозглядати )
svitlyk: (Default)
1

Ілюстрація для журналу "Мамине сонечко"
папір, кольорові олівці.

Порозглядати )

Наших 5 :)

Tuesday, October 16th, 2012 02:09 pm
svitlyk: (Default)

Минулі вихідні були особливо теплими. І це далеко не про погоду :)
Нашому маленькому сімейству - 5. Всього лише і цілих аж! :)))
більше  )


Пугачик

Monday, September 17th, 2012 12:19 pm
svitlyk: (Default)
Вже традиційно - нова торбинка і знову совка. Точніше, за бажанням майбутньої власниці - пугачик.
З бурштиновими очима. Отак :)
І сподіваюся, це теж стане традиційним, всупереч стійкому небажанню ЖЖ завантажувати картинки  - значно кращі фото, ніж зазвичай, завдяки любому братику ;)
Осінні і настроєві.

DSC_5332
Порозглядати )
Фото - Андрій Гусак

***

Monday, October 11th, 2010 09:14 pm
svitlyk: (Default)
Сьогодні я - тремтливий шепіт перел,
Щоку твою обпікши, на вустах спочину...
Волого терпну сутністю своєю
В відлунні осені, що котиться по шибах...
Сьогодні ти - мій втрачений притулок,
Моя жага, обітниця і влада.
Благословляю сіру млу осінню,
Бо в ній іще тепліші твої руки...
Дарма, що дощ шматує день на краплі,
І світ крізь вікна тиснеться в кімнату.
А ми собі будуєм власну тишу,
Так боязко, самими лиш вустами...
У ній надривно розплітаєм подих
Один на двох, як і одну молитву
За це "сьогодні" - найдорожчу втіху,
Бо в ньому ми такі лише сьогодні...

©Svitlyk


***

Monday, September 27th, 2010 02:25 pm
svitlyk: (Default)
Хворію.
А за вікном така фантастична осінь... Еххх...

* * *
Нашаруванням стоптаних шляхів
І шарудінням-болем жовтолисту
Блукає світло по старому місту,
Тривожить мрії вицвілих дахів.

Влітає різзю у прийдешні сни,
Шука притулку на моїх долонях…
Це світло – гіркота чужих полонів,
Чужа відплата мертвої вини.

Гіркий полин і перегуслий мед
Влились у суміш листя, мрій і болю,
А осінь вії мастить каніфоллю
Й освячує мінором кожен злет.

Зітліла пристрасть в прядиві думок
Фальцетом божевільно тягне соло.
Юродива печаль, молитва гола
Заводять світло в блуд чужих казок…

©Svitlyk

.
svitlyk: (Default)
Зараз така пора, коли буквально-таки в повітрі висить щось дзвінке і ностальгійне... Навіть не можу пояснити достеменно що:)
От якраз в цей відрізок осені, коли на землю падають тумани, а дерева починають ставати жовтими-жовтими, в мені прокидається якесь дивне відчуття очікування ЧОГОСЬ - перемін, руху - не знаю... І прямо якась буря здіймається всередині. Щороку одне і те ж.
Ці тумани і жовте листя на мене діють точно так, як на героїню "Шоколаду" північний вітер. Хочеть зірватися з місця і йти, їхати, летіти... Кудись в ліси, в гори, в саме серце такої осені...
svitlyk: (окасті)
Трошки ностальгії, трошки меланхолії, трошки дивних думок і багато осені... А ще старий гербарій, немов клаптики минулого життя і спогади, тендітні і крихкі, як сухі пелюстки...

Жменька осіннього настрою вагою 1,21МБ :) )




July 2014

S M T W T F S
   12345
6 789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Expand Cut Tags

No cut tags