svitlyk: (Default)
***
Я довго виписувала свій біль у рими.
І раптом перестала.
Думала - біль минув.
Але то просто слова скінчилися.

(no subject)

Friday, May 1st, 2009 02:20 pm
svitlyk: (бульки)
Рожево запінились яблуні...
Цілунок - кров з молоком -
Весняніє в світанку щастям,
Всміхається і сонцю, і тобі
Бджолою розбуджене небо...


svitlyk: (чорно-полосаті)
Індиго небес - важезне простирадло -
висить тривогою над моїм поривом вверх...
Ця синя муть ніколи не прийме
мене в обійми...
Опора втікає з-під ніг,
ледь вловивши моє намагання прорости...
Кам`яніє...
Крижаніє...
Під ногами - бездоганний глянець...
Це холодне дзеркало ніколи не дасть життя
моєму відображенню потойбіч...
Час розгублено завмер у моїх скронях,
ледь животіючи на кінчиках оголених нервів...
Лиш надія крапелькою туману повисла
в невагомості...
І непевності...
І я, тримаючись за неї всім єством,
отак вишу
між небом і землею...

© Svitlyk

(no subject)

Wednesday, July 23rd, 2008 02:25 pm
svitlyk: (бульки)
 Хочеш - я намалюю тобі ангела?..
Теплим дотиком уст до гарячого чола...
Терпким дзвоном сльози
і тремтінням "люблю", що зависло в повітрі...
Хочеш? Я віднайду його слід
в тихому плесі опівнічних сновидінь
і заплету його в твої сліди...
В твої сни...
В твоє мовчання...
Тоді мовчи...
Це дасть тобі силу сказати...
Силу бажати...
Силу мріяти...
І тоді я намалюю тобі крила...


© Svitlyk
svitlyk: (бульки)
Миттєво, жовтопелюстково зайнялося життя,
Втиснуте в чотири кути.
Залишки сонця згасли,
Порізавшись до холоду позавчорашнього скла,
Пірнули в день зібганий вчетверо,
Розсунувши тисняву чотирьох стін
І перетворившись на мільйон сивих послань... 


Кажуть, вони приносять щастя... 


© Svitlyk

(no subject)

Thursday, June 19th, 2008 01:01 pm
svitlyk: (чорно-полосаті)
***
Кричати в безвість,
Голос на обривки,
Зніміти кригою у піднебінні,
Та випросити в неба крила...

© Svitlyk
svitlyk: (пуанти)
А небо пахне кислим молоком...
І птахи в ньому чи то літають, чи то плавають... І як я раніше не помічала?
А життя довге таке... Як три крапки.
Хоча...
Їх же всього три... Як три бажання.
А в бажаннях слід бути обрежними. Не можна занадто сильно хотіти чогось, і жити також, і любити, і...
А любов - то зіпсована ложкою дьогтю бочка меду...Тільки чомусь помічаєш це аж, коли доберешся до самого дна тієї бочки.
Пізнавши...
А пізнання - це і мед, і дьоготь, і ціле море крапок, висипаних на листок чистого білого паперу.
Такого білого, як молоко, що пахне небом...

© Svitlyk

July 2014

S M T W T F S
   12345
6 789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Expand Cut Tags

No cut tags